Табір "Ковчег"

Дитячий оздоровчий табір «Ковчег» - це не просто табір для дітей, це насправді, те велике, що творить Бог!

        А все розпочалоськоли були «скрутні часи» і багато людей не маючи роботи були змушені постійно сидіти на заробітках, а та частина людей, що залишилась тут на Україні, старалась хоч якось вижити. В той час відправити дитину на відпочинок мало змогу не так вже і багато людей.Тим більше діти, що не мали батьківської опіки, діти відкинуті суспільством. Але великий Бог є батьком сиріт і тому він побудив серце просвітера Олександра Йосиповича Дудіка на організацію поїздок молоді в інтернат, що в місті Володимир-Волинську. Під час цих візитів дітям доносилось Боже Слово, проводились ігри, ставились сценки. Діти мали змогу отримати ще крапельку любові і турботи, якої вони були позбавлені.

        Через деякий час Дудік О.Й. запропонував організувати табір для дітей сиріт. Проведення табору було підтримано коштами членів церкви, та самим персоналом табору. Можна підкреслити, що не всі бажаючі могли поїхати на служіння у табір. Персонал перш за все складався із членів церкви, що мали відповідальність і вірність як рису характеру. Тобто персонал проходив жорсткий контроль зі сторони служителів. Так як діти рано чи пізно підуть у слід твоїх діл, а не слів.Нововолинська міська рада була не проти проведення літніх таборів і навіть перший час допомагала матеріально. Але перших декілька років люди, що служили, були змушені здавати по 10 доларів для нормального функціонування табору.

        У 1998р. був організований перший християнський оздоровчий табір «Ковчег». Він проводився на озері Сомин, Турійського району, Волинської області. Як недивно, але кількість дітей які оздоровлювались за літній сезон, завжди, приблизно дорівнювала двомстам. Декілька разів табір проводився у Павловці, також на базі біля річки Буг і під Луцьком біля с.Озеро. Окрім того були організовані денні табори куди могли ходити діти із простих шкіл. Через малий досвід у роботі з дітьми, наставники були змушені відвідувати навчання у ХМТ м. Київ, де отримували більше знання про психологію дітей, ділились досвідом з наставниками з різних областей України.

        Через 5-ть років табір став більш загальнодоступним, відкривши двері для дітей із віруючих та не віруючих сімей. Приїжджали діти із всієї Укриїни: Київської, Львівської, Волинської областей. Були навіть діти із Російської Федерації. Отож, Бог розширив і розширяє надалі кордони служіння, показуючи Свою велич і любов до дітей.

        Є багато свідоцтв дітей, які відпочиваючи у таборі, самі хотіли би стати схожими на своїх наставників, тепер і самі служать у таборі. Є приклади дітей, що не просто обрали служити дітям у таборах, а й віддати їм усе своє життя, навчаються у спеціальних вузах і готують своє життя для роботи у дитячих садках та у школах.

        На даний час, табір - це маленький острівець у бурхливому морі людських стосунків, де діти, дійсно, можуть знайти для себе відпочинок. Персонал табору з усіх сил старається не тільки організувати для дітей цікаве дозвілля, а й вкласти в серця дітей Божу мудрість, навчити дітей дружбі, любові, розумінню, закласти справжні цінності у маленькі серця.